Сподвижник на ниві грушевськознавства

2
3181
Любомир Винар під час відвідин Львівського дому Грушевських. 19 серпня 2002 р.

Мета, зміст і щастя життя уявлялися мені в тім, щоб послужити національному українському відродженню”. М.Грушевський

Від часу створення у травні 1998 року Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові відвідало багато знаних особистостей. Серед них були Президенти Держави Україна, Президенти країн Центральної Європи, визначні діячі культури, мистецтва, політики, вчені, науковці, представники наукових інституцій, суспільно-культурних товариств України та закордону. Широка і багата палітра наставників, друзів, приятелів, шанувальників музею Михайла Грушевського постійно доповнюється та уточнюється. Без сумніву серед них були і є ті незаперечні достойники, котрі значимо та вагомо вписали своє імя у життя й історію Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові . І не просто вписали, а разом з нами, музейниками, були натхненниками і будівничими музею Михайла Грушевського у Львові…

До когорти цих славних імен у літописанні Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові належит і Любомир-Роман Винар. Чи є потреба перераховувати усі ті численні титули, заслуги, відзначення Любомира-Романа Винара? Люди обізнані і небайдужі до історичної науки, культурних процесів, до проблем історії, літературознавства, бібліографознавства, архівознавства, бібліотекознавства і , що особливо визначально, грушевськознавства — не потребують жодних додаткових розяснень, бо добре знають цю надзвичайно скромну Людину і наполегливого Трудівника на ниві історичної науки та суспільно-культурного поступу.

Не беремо собі за можливе аналізувати всеохоплюючий огром плодів діяльності Любомира-Романа Винара. Залишимо це бібліографам та історії, натомість, спробуємо відгорнути деякі сторінки Його дружньої співпраці з Державним меморіальним музеєм Михайла Грушевського у Львові. Започаткувалася вона влітку 1999 р., коли, з легкої руки добрих друзів музею і за особистого сприяння: тодішнього (нині вже покійного) Голови Наукового Товариства ім.Шевченка, академіка Олега Романіва та колишнього музейника, вченого секретаря Інституту літератури АН України, к.і.н. Галини Бурлаки, професор Любомир-Роман Винар вперше побував у музеї Михайла Грушевського у Львові. Опісля зустрічі повторювалися із завидною періодичністю.

Про свої перші відвідини Він, звичайно, залишив власноручний запис у “Книзі Почесних Гостей” Музею, які згодом були видруковані у музейному виданні “Клейноди памяті”: “Найсердечніші побажання успіхів у творчій праці колективу грушевськознавців на чолі з п.Марією Магунь у розбудові Музею М.Грушевського у Львові. Я захоплений Вашою працею, великою і відповідальною працею в оснуванні і розбудові Музею. Я вірю, що Українське Історичне Товариство допоможе Вам у цій важливій роботі, що Ви проводите. Щасти Вам Боже.Ваш Любомир Винар , Голова Україського Історичного Товариства, Голова Світової Наукової Ради Світового. P.S. Ваш вклад у розбудову грушевськознавства тривалий і унікальний”.

Хроніка Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові чітко відслідковувала кожний візит професора Любомира-Романа Винара до музею. Як наслідок фондова група “ІМ” (“Історія музею”) поповнилася низкою цікавих світлин та аудіозаписів, що документують ці зустрічі.

Вчений, навіть за напруженого графіку відвідин, знаходив можливість поспілкуватися з науковими працівниками музею, виступити на конференціях, презентаціях, круглих столах і висловити свої спостереження, думки, міркування, поради з приводу становлення, подальшого поступу музею Михайла Грушевського у Львові. Приємно було сприймати Його щирі слова, що створюється “у Львові цей прекрасний музей” “де повітря інше, творче”, що поповнюється він експонатами — і це є “винятково важна справа”. До цієї, справді, надзвичайно важливої справи, наповнення унікальними матеріалами “музейної скрині” – фондів – проф.Любомир-Роман Винар доклав серйозних зусиль і як вдумливий науковець, і як виважений меценат-благодійник. Завдяки Його праці, завдяки УІТ, яке Він представляв, фонди музею можуть пишатися справжніми раритетами: першовиданнями і прижиттєвими виданнями творів Михайла Грушевського, тогочасною періодикою та документами, зразками високохудожньої етнографії, речами побуду ХІХ — поч.ХХ ст. , мистецькими роботами (до прикладу: портрет Марії Грушевської, пензля худ.Фотія Красицького) та ін.

А висловлена фундатором міждисциплінарної науки з вивчення життєпису та творчої спадщини Михайла Грушевського Любомиром-Романом Винарем вдячність за те, що “У Львові працівники музею на чолі з директором розбудували цю установу у поважний центр грушевськознавства” було найвищою і найповажнішою оцінкою їх діяльності на ниві грушевськіани і як музейників, і як дослідників.

Працівники розбудували свій музей у сучасну науково-дослідну, науково-освітню історико-культурну установу меморіального характеру з комплексним науковим дослідженням і вивченням багатогранної спадщини Михайла Грушевського на основі самостійно віднайдених і введених у науковий обіг фондових колекцій з сучасною науковою методикою їх подачі. Його експозиція – синтез наукових досліджень у галузі грушевськознавства і музейного напрацювання, досвіду створення кращих музейних експозицій, з обов’язковим акцентом на важливому факторі меморіальності. Його досягнуто проведенням комплексу ремонтно-реставраційних робіт з відновлення садиби М.Грушевського, його вілли, і, зокрема, внутрішніх меморіальних інтер’єрів приміщень, використання меморіальних матеріалів фондів музею, що втілює задуманий музейний проект і змістовно та фахово представляє багатогранність спадщини Михайла Грушевського.

У шести експозиційних залах подано характеристику практично всіх періодів життя і колосальної праці Михайла Грушевського, проте наголошено на висвітленні періоду життя вченого у м. Львові (1894-1914), оскільки особливої уваги заслуговує найбільш плідне 20-ліття біографії життя вченого-історика, проведене ним у Галичині.

Автор художнього проекту оформлення експозиції – лауреат Державної премії у галузі архітектури, заслужений діяч мистецтв О.Скоп. Науковці музею працюють над темами: “Галицька родина Грушевських”, “М.Грушевський і Галичина”, “Грушевський і Холмщина”, “Наукова і організаційна діяльність М.Грушевського у НТШ”, “Історична школа М.Грушевського», “Епістолярія родини Грушевських”, “Михайло Грушевський та Іван Франко”, “Львівський період життя Михайла Грушевського”, “Львівські адреси Михайла Грушевського” та ін.

Музей за характером діяльності є науково-дослідною, науково-освітньою, музейною установою історико-меморіального профілю та науково-методичним центром для музеїв у масштабах України і за її межами. У музеї проводяться вітчизняні та міжнародні наукові конференції на тему грушевськознавства. Також Музей проводить наукові дослідження культурно-історичних народознавчих питань.

Музейний фонд налічує понад 25 тис. одиниць збереження. Науково-фондова робота формується на основі перспективних планів. Завдання фондів музею – збирати матеріали, які засвідчують наукову та державницьку діяльність М.Грушевського, матеріали про його епоху, родину, оточення, вшанування пам’яті вченого, відзначення його ювілеїв.У фондах музею зберігаються праці М.Грушевського та наукові видання за його редакцією, іконографічні джерела, особисті речі, фото, листи, меблі, побутові речі, стародруки, періодика кін. ХІХ – 40-х років ХХ ст.; першовидання класиків української літератури – сучасників М.Грушевського; матеріали часів І світової війни й УЦР та ін.

Варто було б наголосити і на такому моменті музейних візитів-зустрічей проф.Любомира-Романа Винара. Його інтелектуальний потенціал, широке коло власних наукових студій, дослідницькі паралелі, глибокий аналіз проблемних питань багатьох історичних культурологічних, суспільних явищ у найширшому контексті покликав до музею небайдужих, вдумливих поціновувачів історії України. Вони сподівалися поповнити свої знання і з розумом користали з цих можливостей особистого спілкування з визначним істориком.

Цих візитів-зустрічей чекають вони й тепер, запитують про можливий наступний приїзд проф.Любомира-Романа Винара. Очікуємо його й ми, музейники. І віримо, що в Україну, до рідного Львова, уродженцем якого Він є, і, зкрема до Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові, видатний вчений-історик обовязково ще завітає. Оскільки Він стояв коло колиски народження Музею Михайла Грушевського у Львові, а тому як Президент Українського Історичного Товариства запевняє нас, що праця “Музею Михайла Грушевського у Львові сьогодні широко відома закордонному українству. Розпочинаючи Музей кілька років тому, за цей короткий час Ви зуміли створити чудову експозицію з важливими експонатами, що відтворюють життя та діяльність відомого вченого і громадського діяча, його культурно-історичну епоху, яка була дуже складною і сьогодні її вивчення дає підстави для висновків”. Заразом проф.Любомир Р.Винар підкреслює: “В умовах сучасної культурної ситуації в Україні… маю відзначити великий позитив діяльности Музею Михайла Грушевського, який своєю працею протягом всіх років свого існування виховував молоде покоління на засадах патріотизму цінностей громадського суспільства.

Я і мої колеги вважаємо, що діяльність Музею Михайла Грушевського вимагає постійної підтримки від держави, зважаючи на його важливість і незамінність. Українське Історичне Товариство, Наукова Рада при Світовому Конгресі Українців, які я маю честь очолювати, завжди підтримували і будемо підтримувати ідею Меморіяльного Музею Михайла Грушевського, постать якого є символом української історії, культури та громадянської самовідданості служіння ідеї”.

У травні 2013р. Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові відзначив уже 15-річчя від часу свого створення цілою низкою урочистих заходів, які привели на садибу Грушевських численну аудиторію прихильників і друзів Музею, а, найперше, знавців, дослідників, шанувальників творчого доробку Михайла Грушевського. Традиційно, як завжди у часі таких знаменних дат відбулося покладання квітів до памятника Михайлові Грушевському у центрі міста Львова від влади, громадських, суспільно-культурних товариств, наукових закладів та ін. Звичайно, пишні кошики квітів були і від Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові та Українського Історичного Товариства.

У той же день на меморіальній садибі Грушевських цілий день вирувало свято. Працівники музею підготували насичену програму урочистостей, у якій були задіяні й самі, й запросили численних гостей, яку так і назвали “На гостину до Грушевських”. Устами директора музею Марії Магунь тримали звіт про шлях музейний, тривалістю в 15 літ: про здобутки і перемоги, про сподівання і досягнення, про те, що вдалося і про те, чого осягнути ще не зуміли, але, що бачиться і обов’язково буде зреалізовано у ближчій і подальшій перспективі. Про ці творчі будні, і музейні торжества, про минуле й будучче розповіли експонати ювілейних виставок. Під час тематичної екскурсії “На гостину до Грушевських” музейники-”Грушевські” запрошували відвідувачів свята пережити разом з ними своєрідну феєрію: пізнання і сприйняття родовідного гнізда Грушів — Чигиринщину; уклад родинної вілли Михайла, Марії та Кулюні Грушевських; багатогранність діянь і титанічної праці Михайла Грушевського як голови Наукового Товариства ім.Шевченка; подорож у казковий світ Гуцульщини часу побуту Грушевських на Бережниці, у Криворівні; і марево далекої й близької малої батьківщини Грушевського – Холмщини; широкий дивосвіт теплих родинних стосунків сімейства Грушевських, у які провадили “самі Марія й Кулюня Грушевські”.

На згадку про знакову подію в історії музею — його 15-річчя — можна було власноруч викарбувати пам’ятну ювілейну монету із зображеням Михайла Грушевського.

Та очікувана днина, і лагідний вечір подарували справжнє відчуття доброї великої родини, що мала правдивого соленізанта. Для гостей було усе — тепло і затишок родинного дому Грушевських, слово, пісня, танець, вишколений бойовий рукопаш-гопак і, навіть, справжній козацький куліш і, звичайно, святковий уродинний торт. І велика кількість щирих, добрих, світлих, обнадійливих вітань для ювілята — Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові і його працівників — теперішніх музейників- “Грушевських”. У кожного з них свої імя і прізвище, у кожного своя сімя і родина, але всі вони тепер єдина рідня – “фамілія Грушевських”. Адже саме їх наполегливістю й впертістю, ентузіазмом і працелюбством, науковими пошуками, музейними дослідженнями із забуття символічно, але впевнено і гордо до власної господи – Львівської вілли повернувся істинний Господар Дому — МихайлоГрушевський, а з ним і Його Сімя — дружина Марія й доня Кулюня, і Їх Велика Родина… А теперішні родинні, родовідні гілки присутні були численно й радісно, й відповідально за приналежність до славного, хоча уже й віддаленого від них роду Грушевських, та все ж таки кревного та близького.

І серед огрому цих ювілейних вітань, особливо очікуваним, а тому й щирим і зворушливим було вітання від Президента Українського Історичного Товариства Любомира-Романа Винара, котрого і ми, з Його ж ласки, сміємо покликати до “фамілії Грушевських”. Сердечно вітаю Вас і колектив Вашого Музею з п’ятнадцятиліттям! Протягом цього часу ви розбудовуєте грушевськознавство, підтримуєте в суспільстві знання та пам’ять про видатного сина України, який був найвидатнішим українським істориком, головою Української Центральної Ради та визначним громадським і політичним діячем. Завдяки Великому Українцеві ми маємо виклад історії України, який заложив основу для схеми історичного процесу України і Центрально-Східньої Европи.

Колекція Музею постійно зростає і Українське Історичне Товариство, яке я маю честь очолювати, завжди підтримувало і підтримуватиме її формування.

На жаль, не можу взяти участь у святкуваннях. Від себе і колег по Товариству бажаю великого успіху в подальшій розбудові Музею і вашій діяльности».

Віримо, що ми обов’язково вітатимемо Пана Голову ще не раз у Львівській віллі Грушевських: і на святкування, і в наукових буднях, на конференціях і зустрічах, за круглим столом в гостинній Господі Великого Всеукраїнця у Львові.

Марія Магунь, заслужений працівник культури України, директор Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові.

P.S. На жаль, уже не довелося дочекатися Пана Професора Любомира-Романа Винара на 150-річний ювілей Михайла Грушевського. Вік і здоровя не давали надії на зустріч… Але залишалися добрі напутні слова Великого Вченого, шляхи комунікації і добрі спомини…

Джерела:

  1. Клейноди памяті. Вибране з книг відгуків та Книги Почесних Гостей Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові // упорядник Марія Магунь, заслужений працівник культури України, директор Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові. В-во: ПП “Мульти-Арт”. Львів, 2008. С. 16.
  2. Аудіозапис. Інтервю професора Любомира-Романа Винара. Запис журналіста Львівського радіо З.М.Суходуба // Конференція до 135-річчя від дня народження Михайла Грушевського та 40-річчя Українського Історичного Товариства. Львів, 2001р. Фонди ДМММГ у Львові № вступу 8967, інв. № 1220 ДМ.
  3. Лист-вітання Любомира Р. Винара, Президента Українського Історичного Товариства Марії Магунь, директору Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові з нагоди Міжнародного Дня Музеїв. 18.05.2010р.
  4. Лист-вітання Любомира Р. Винара, Президента Українського Історичного Товариства та Світової Наукової Ради при СКУ, доктора габілітованого з історії, професора Марії Магунь, директору Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові. 07.06.2010р.
  5. Лист-вітання Любомира Р. Винара, Президента Українського Історичного Товариства, головного редактора журналу “Український історик”, професора Марії Магунь, директору Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові. 26.05.2013р.

Warning: A non-numeric value encountered in /var/www/roman_sites/data/www/dmh.lviv.ua/wp-content/themes/Newspaper/includes/wp_booster/td_block.php on line 1009

2 КОМЕНТАРІ

Залишити відповідь