Артефакти спадщини Михайла Грушевського у скарбниці Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові

0
575

 

Львів шанобливо зберігає у своїй історичній пам’яті ім’я Михайла Грушевського. Він подарував цьому місту 20 найкращих і науково найплідніших літ свого життя. Тут Він наполегливо реалізував мету свого життя “писав нам нашу історію і творив нам нашу історію”.

Тому Його Музей у Львові постав як данина шани світлій пам’яті, творчому генію Михайла Грушевського — найвидатнішого українського вченого, історика, дослідника, політичного і громадсько-культурного діяча, Голови Української Центральної Ради.

Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові – це меморіальний комплекс-ансамбль вілли Грушевських (до складу входить будинок та садиба), який згідно з рішенням Львівського облвиконкому від 17.07.1990 №227 є пам’яткою історії (охоронний №1253) та пам’яткою архітектури (охоронний № 1405) з наявним паспортом пам’ятки культурної спадщини.

Розташований у меморіальному будинку (партеровій віллі з частиною другого поверху) на вул.І.Франка 154 (колишній вул. Понінського 6) на Софіївці, мальовничій львівській околиці коло Стрийського парку, де протягом 1902-14 років мешкала родина Грушевських.

Музей має свої, властиві тільки йому, особливості, специфічні риси, визначальні ознаки, а, найголовніше, свою ауру меморіальності, історичної пам’яті та духу присутності Господарів Дому — Михайла, Марії й Колюні Грушевських.

Експозиція Музею – синтез наукових досліджень у галузі грушевськознавства і музейного напрацювання, досвіду створення кращих експозицій, з обов’язковим акцентом на важливому факторі меморіальності, через фондові артефакти.

У шести експозиційних залах подано характеристику практично всіх періодів життя і колосальної праці Михайла Грушевського, проте наголошено на висвітленні періоду життя вченого у м. Львові (1894-1914), оскільки особливої уваги заслуговує найбільш плідне 20-ліття біографії вченого-історика, проведене ним у Галичині.

Музейний фонд налічує понад 26 тис. одиниць збереження. Науково-фондова робота Музею формується на основі перспективного планування та відповідної класифікації музейних предметів, як основної схеми фондів, що поповнюються системно. Це сприяє відбору та формуванню музейних колекцій. Визначальна особливість Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові полягає у тому, що його наукові співробітники збирають, досліджують, атрибутують, вводять у науковий обіг, реставрують і зберігають, а також експонують (з використанням можливостей і форм подачі музейного предмета) артефакти, які засвідчують наукову та державницьку діяльність М.  Грушевського, матеріали про його епоху, родину, оточення, вшанування пам’яті вченого, відзначення його ювілеїв. У Музеї зберігаються праці М. Грушевського та наукові видання за його редакцією, іконографічні джерела, особисті речі, фото, листи, меблі, побутові речі, стародруки, періодика кін. ХІХ – 40 -х років ХХ ст.; матеріали сучасників М. Грушевського; пам’ятки часів Першої світової війни й Української Центральної Ради та інші раритетні свідчення суспільно-культурного розвитку України.

Праця над набутими надходженнями вимагає від музейників і відповідних спеціальних знань, потрібних для дослідження, впорядкування та обліку фондових колекцій та окремих артефактів, які після відповідного опрацювання поповнюють одну з 13 фондових груп. Серед них: МЕМ (меморіальні речі) – меморіальні речі Михайла Грушевського та його родини, листування, рукописи; КН – унікальні видання, книжкові раритети, періодика, ноти; ДМ (документальні матеріали) – документи, архівні документи, рукописи, листи, свідоцтва, довідки, карти, посвідчення, клепсидри ХІХ-ХХ ст.; ДІМ (допоміжний історичний матеріал) – поштівки, відозви, звернення та інші.

Один з напрямків комплексної діяльності, який реалізується у Музеї Михайла Грушевського — це популяризація першоджерел з власних фондових запасників: показ їх в експозиційних залах, на тематичних виставках (як у Музеї так і на виїздних презентаціях), у часі проведення тематичних лекцій, виступів, екскурсій, видання рекламної продукції і власних наукових розвідок, а також використання і залучення інших видів інформування (зокрема, медіа).

Збираючи першоджерела, відшукуючи оригінали, пам’ятки, унікальні матеріали, створюючи таким чином джерельну базу для наукових досліджень, Музей водночас займається широкою популяризаторською діяльністю життєпису та науково-творчої спадщини Михайла Грушевського.

Від часу зародження ідеї Музею, його створення та поступу у сьогодення поруч з музейниками були Ті , кого називаємо друзями, приятелями музею. Серед них: представники владних структур, колеги-музейники, вчені-історики, колекціонери, мистецтвознавці, реставратори, представники медіа-простору, люди віддавна надзвичайно прихильні до історії та музейництва і ті, хто тільки недавно відкрив для себе шлях взаємного спілкування у пізнанні історичних артефактів. Серед них є справжні партнери та меценати Музею.

Для Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові найповажанішим Меценатом є, найперше, Михайло Грушевський. Він залишив нам найдорожче — пам’ять про Себе, свою багатогранну спадщину і свою величну улюблену львівську господу, яку сам доглядав і леліяв, бо мріяв колись: “…щоб вернутись до тих книжок, до дерев, які садив тому 20 літ, і тихенько пожити під їх тінею хоч скільки літ”.

Справжніми меценатами Музею є Галицька Родина Грушевських: Микласевичі, Зіньки, Бальки, Савицькі (старші і наймолодші гілки роду). Усі кревні прилучилися до збереження націнніших родинних реліквій, які стали безцінними пам’ятками і збагатили фонди Музею, заклавши фундаментальне підгрунтя для подальшої розбудови та наукових досліджень у галузі грушевськознавства.

Пам’ятки грушевськознавства передаються до Музею з приватних збірок, з домашніх архівів, інтер’єрів, з державних і громадських інституцій (пп. Р.Лубківський, А.Сидоренко, Т.Лукіянович, П.Лінинський, Л.Крушельницька, М.Крушельницька, О.Сатурська, Т.Лозинський, Львівська національна наукова бібліотека ім.В.Стефаника, Львівська національна галерея мистецв ім.Б.Возницького, Наукове Товариство ім.Шевченка у Львові, Інститут Досліджень Української Діаспори НаУОА, суспільно-культурні товариства “Холмщина”, “Гуцульщина” та ін.); реліквії є і віднаходяться в Україні, вони ж знаходять нелегкі шляхи повернення на історичну батьківщину й з інших держав (фундація Миколи Андрухіва, Канада; Українське Історичне Товариство, США).

Багато відшукують і вводять у науковий обіг самі музейники, докладаючи подеколи максимальних наукових зусиль, які, часами, можуть тривати роками. Це оригінали світлин, рукописи, епістолярія, раритети, пов’язані з родиною Грушевських. Адже, як наголошував Михайло Грушевський: “дійсний старовинний предмет вводить сучасного чоловіка в старе житє далеко краще і живійше, ніж довгі описи і всякі новіші фантазії, стара гравюра, малюнок, незалежно від того, що вони представляють, дають нам іще взірець тодішньої техніки, артистичної творчості, художнього зрозуміння”.

Грушевськознавство в музейній справі – це країна невтомних, системних пошуків та важливих знахідок та відкриттів. Це студії і дослідження життєпису та діяльності Михайла Грушевського, це публікації віднайдених першоджерел, епістолярії, це мистецькі цінності й автентичні меморіальні речі, це наукова експозиція, тематичні виставки, це шлях до наукових досліджень, реалізація комплексних наукових програм, це дорога до розуму й серця відвідувача, це шлях до формування світоглядних, політичних позицій громадян незалежної держави України.

Саме такий підхід до трактування завдань грушевськознавства виробився працівниками, як результат тісної співпраці з фундатором цієї комплексної дисципліни, Президентом Українського Історичного Товариства й Української Американської Асоціації Університетських Професорів, доктором Любомиром-Романом Винарем.

Переймаючись подальшою долею Музею, професор Л.Винар виступив і як виважений меценат-благодійник. Завдяки Йому та Українському Історичному Товариству, яке Він представляє, фонди музею можуть пишатися справжніми раритетами: першовиданнями і прижиттєвими виданнями творів Михайла Грушевського, тогочасною періодикою та документами, зразками високохудожньої етнографії, речами побуду ХІХ — поч.ХХ ст. , мистецькими роботами (до прикладу: портрет Марії Грушевської, пензля худ.Фотія Красицького) та ін.

У рік 150-літнього ювілею Михайла Грушевського Його Музей у Львові вже отримав унікальні артефакти, що без сумніву, збагатять Музейну фондову скарбницю, а найголовніше стануть важливими акцентами у подальших студіях та життєписом і спадщиною Великого Всеукраїнця і Соборника.

 

Марія Магунь , заслужений працівник культури України,

директор Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові

 

Список основних джерел та літератури :

  1. Грушевський М. Ілюстрована історія України. – Київ-Львів, 1913.
  2. Грушевський М. Листи до Кирила Студинського (1894-1932)/ упоряд., арх. передм.Г.Сварник; вступ.стаття Я.Дашкевич. – Львів-Нью-Йорк: в-во М.П.Коць, 1998.
  3. Крип’якевич І. МихайлоГрушевський. Життя та діяльність. Накладом наукового товариства “Просвіта”. – з друкарні Видавничої Спілки “Діло”, Львів, 1935

Напишіть відгук