Сьогодні хочемо трішки розповісти про відносини Катерини Грушевської та її мами – Марії Сильвестрівни. Адже ця жінка посіла вагоме місце не тільки в житті Михайла Грушевського, котрому була вірною помічницею в нелегкій праці, а й у житті єдиної доньки, оскільки внесла немалий вклад у формування її як особистості.
Оскільки, вроджена легенева хвороба маленької Кулюні не дозволяла їй піти до школи, то Марія Грушевська стала першою вчителькою для своєї єдиної доньки, позаяк мала неабиякий педагогічний талант та була знавцем іноземних мов, вільно перекладала з французької, англійської, німецької, норвезької, російської.
Коли родина почала виїжджати до Києва, від 1906 року вони мешкали там щороку кілька осінніх та зимових місяців, Марія Сильвестрівна разом з Катрусею відвідувала Софіївський собор, театри, музеї, що дуже подобалося дівчинці. Ходили з візитами до родин Черняхівських, Стешенків, Лисенків, Красицьких, Перетців, Леонтовичів.
Після заслання Михайла Грушевського в 1915 р. у Симбірськ, згодом до Казані та Москви, дружина з донькою поїхали вслід за вченим, розділяючи з ним усі незгоди заслання. Згодом разом пережили часи Української революції, еміграцію, повернення у 1924 році до Києва, закордонні відрядження. Мати майже ніколи не залишала улюбленої доньки. Пережили вони разом і смерть Михайла Грушевського у 1934 році.
Після обвинувачення Катерини Грушевської в антирадянській діяльності (1938 р.) та заслання в Магаданську область єдиної доньки Марія Грушевська пише до всіх кого знає та не знає, просить і сподівається на перегляд справи, проведення додаткового розслідування. Серед її адресатів: ЦК КП(б)У, ВКП(б), Верховна рада Союзу і УРСР, генеральний прокурор Панкратьєв, Берія та навіть Сталін, звертається до академіків Богомольця та Студинського з проханнями про допомогу та клопотання про перегляд справи доньки «се для мене головна справа в життю і сим тільки і живу і держусь на світі!», -пише Марія Грушевська.
Але найбільше чекає хоч маленької вісточки від Катерини Грушевської, адже часто пише їй, посилає телеграми, висилає гроші та посилки. Листів до доньки доходило мало, більшість їх повертають назад. У листи, писані російською мовою, Марія сподівалася, що так їх швидше отримає донька, мати вплітає українські слова «Милая, найдорожша моя! Как мне жить без Тебя, єдина моя!». Вісток від Катерини приходило ще менше.
Марія Грушевська пережила доньку майже на п’ять років (померла у 1948 році). Вона до кінця свого життя робила спроби розшукати свою доньку, чекала та сподівалася на повернення додому своєї «пташиненьки милої», не знаючи, що її «найдорожчої» не стало у 1943 році.