Сьогоднішня частина виставки, присвячена світлинам із колекції музею, на яких Катерина Грушевська сфотографована разом з двоюрідними братом та сестрами.
Треба наголосити, що родина для сім’ї Грушевських завжди мала особливе значення. Своє ставлення до кревних Михайло та Марія передали і доньці. Щороку рідні збиралася на день народження та день ангела Катрусі, обмінювалися подарунками та вітальними листівками в яких зменшувально-пестливо зверталися один до одного: Кулюня, татусю, Маринця.
Ще коли маленька Катруся не вміла писати, листи до родини за неї адресувала її мама, підписуючи їх іменем Кулюні або спільним «М.М.К.» – Михайло, Марія, Катерина.
«Матюсю, Па Кулюня Грушевська
Мій Татусьо поїхав атю до Петербурга і привезе Кулюнї мїсю» – пише від імені ще зовсім маленької доньки Марія Грушевська до своєї племінниці Марти Левицької.
Марта Левицька, яку в листуванні ще часто називали «Мурка». «Мурця», «Фіна» – донька рідної сестри Марії Олімпії та о. Александра Левицького. Біла народною вчителькою, педагогом, знавцем музики. Власної сім’ї не мала; проживала у місцях своїх викладів, по виході на заслужений відпочинок замешкала у родинній віллі «Ясна поляна» у Стрию
В фондах музею є декілька світлин на яких Катерина зображена із своїми двоюрідними, з котрими завжди підтримувала тісний зв’язок, навіть будучи уже в дорослому віці.
Сергій та Ольга Шамраєві – діти рідної сестри Михайла Грушевського, української історикині, перекладачки Ганни Шамрай.
Сергій Шамраєв (Шамрай) – український історик, науковий співробітник Науково-дослідної кафедри історії України. Репресований у 1933 і 1937 роках. Одноліток Катерини Грушевської. 4 січня 1939 року загинув від виснаження і тортур в одному з таборів Севвостлагу.
Ольга Шамраєва (Шамрай) – народилася у 1898 р. у Владикавказі. Після розлучення батьків (1905 р.) мешкала з матір’ю та братом у Києві, де закінчила гімназію. Працювала в Мінстерстві пошт (1918-1920; Київ), Книгоспілці (1921-1922). Після переїзду до м. Харкова працювала уу видавництвах «Пролетар» та «Господарство України». У 1933 р. після арешту та заслання чоловіка – Василя Василенка, поїхала з ним до Уральська та Уфи. Після розстрілу чоловіка повернулася до Києва. У 1940-41 р. працювала діловодом Інститут Українського фольклору АН УРСР, з 1942 р. – в Музеї-архіві переходової доби, а з 1944 р. – у ЦНБ АН України.
Стефанія Левицька у заміжжі Калитовська – племінниця Марії Грушевської, донька її рідної сестри Олімпії та о.Александра-Костянтина Левицького. Активна громадсько-культурна діячка, працювала урядницею-книговодницею в Науковому Товаристві ім.Шевченка у Львові. Після одруження з Єронімом Калитовським проживала у Заліщиках, згодом у Стрию, де продовжувала займатися громадською роботою. У 1917 році важко занедужала та померла. У родинному листуванні її часто називали «Теся», «Тесюня», «Пікця».
Ольга Вояковська (у заміжжі Мочульська) – донька рідного брата Марії Грушевської о.Сильвестра Вояковського. Навчалася у Парижі, повернушись в Україну викладала французьку мову. Була дуже близькою із Катериною Грушевською, про що свідчить родинне листування, в якому її часто називають «Ольдуня», «Фройлен». Була одружена із літературознавцем, критиком, перекладачем, правником Михайлом Мочульским. Після від’їзду зі Львова Грушевських опікувалася речами сім’ї.
Джерела:
- Кучеренко М.О., Панькова С.М., Шевчук Г.В. Я був їх старший син. Видавництво «Кий». Київ, 2006
- Листування Михайла, Марії та Катерини Грушевських. Книга друга. Упорядник Марія Магунь. Видавництво «Мульти-Арт». Львів, 2016
- Матяш І. Б. Катерина Грушевська. Життя і діяльність. Видавництво «Україна». Київ, 2004
