Сьогоднішня частина виставки, присвячена історії створення портрету маленької Катрусі Грушевської українським живописцем-імпресіоністом, майстром пейзажу, портретистом, поетом Кольору та Сонця Іваном Трушем.
Портрет маленької Кулюні, який згодом став окрасою Львівської вілли Грушевських, у Івана Труша батьки замовили до третього дня народження улюбленої доньки – 23 червня 1903 р. За роботу Михайло Сергійович заплатив художнику 100 золотих ринських.
Про один із сеансів портретування Катрусі Іван Труш писав на початку червня 1903 р. у листі до Лесі Українки, яка в той час перебувала у Львові: «Не можу видітися з Вами. У мене від год. 5 до 7 будуть п. Грушевські, малюю портрет малої»1.
Іван Труш був не тільки другом родини, його можна назвати ще й портретистом сім’ї Грушевських, адже художник зобразив не тільки Кулюню, а також створив портрети Михайла та Марії Грушевських, які зберігаються у Національному музеї Львова ім. Андрея Шептицького.

Маленька Професорівна так запала в душу художника, що в одному з листів до Марії Сильвестрівни він написав: «Якби я був в иньших обставинах, то бажав би Колюні вийти за мене — но тепер сего бажання висказати не можу, тимпаче, що я в 15 разів старший за неї. Проте бажаю їй, щоби була гарненька і щаслива уже з ким іншим»2.
У 1905 році репродукцію твору було опубліковано у журналі «Артистичний Вістник» з підписом «Портрет Панни Кат. Гр. мальов. Ів. Труш».

На львівській віллі портрет зберігався до кінця 1941 р. Згодом племінниця Марії Грушевської Ольга Мочульська перевезла його до Станіславова (Івано-Франківська), а після того як її не стало – повернувся до Львова в дім внучатої племінниці Тетяни Зінько.
Зараз оригінал портрету Катерини Грушевської роботи Івана Труша зберігається в Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського у Києві. У Львівському домі Грушевських експонується копія авторства художника Анатолія Сидоренка.
- Леся Українка. Листи: 1903–1913 / Упоряд. і автор приміток В. Прокіп (Савчук). Київ, 2018. С. 111
- Матяш І.Б. Катерина Грушевська. Життя і діяльність. Київ, 2004. С. 31.