Світле Свято Воскресіння Христового завжди шанували в домі Грушевських, про це довідуємося з особистого щоденника Михайла Грушевського, датованого ще студентськими роками. Та й згодом із родинного листування черпаємо інформацію про те, як та де відзначали Грушевські Великдень.
10 [квітня 1905 р.] Неділя вербна. Їздили ми кареткою на вербу і назад, було холодно. Кулюня була дуже щаслива тим. Верби посадили.
15 [квітня 1905 р.] Тепло і дуже мило. Пополудні ходили з Кул [юнею] на плащаницю
17 [квітня 1905 р.] Великдень. День теплий і ясний зрана, потім позиміло. Ми всі поїхали на утреню й приїхали на час, і мині по двох літах, що не бував, було якось приємно і радісно. Але дома1 чекала нас неприємність – повитягали нам рожі, вночи, поки ми їздили.2
Шанованими гостями родини у часі Великодніх свят була насамперед родина: мама Михайла Грушевського Глафіра Захарівна, його брат Олександр, родина Левицьких з Скали-Подільської та Вояковських з Богданівки. У Львові Грушевських не забували і добрі друзі Іван Труш, Іван Франко, Марія Заньковецька, Гнат Хоткевич та інші.
Великдень 1908 року Грушевські зустріли в Італії. З Неаполя вони вислали вітальну поштівку родині Сильвестра Вояковського, рідного брата Марії Грушевської, довголітнього пароха с.Богданівка Скалатського повіту.
У Києві родина історика приймала гостей у себе, частуючи їх сирною паскою, чи “робили візити” до Лисенків, Чикаленків, Перетців, Черняхівських, Леонтовичів та інших приятелів.
Великдень 1917 року відзначився тим, що в цей день Михайла Грушевського обрали головою Української Центральної Ради, а ще святкування цього Воскресіння Христового стало останнім на довгі 6 років.
Наступні Великодні свята Грушевські відзначали уже на еміграції, аж у 1923 році. Про це читаємо у листі Катерини Грушевської з Відня до Олександра та Ольги Грушевських датованому квітнем 1923 р.
«Ось і дочекались ми Великодня, розговілись яйцем свяченим і тепер вітаємо і цілуємо Вас. Христос Воскрес!
Вчора ми з Теклею3 їздили до церкви до Відня щоб бути на утрені і посвятили пасочку і яйця. Се від 17 року ми вперше знов їмо свячене. В церкві натиснулись добре, а потім вертались закуреним потягом і ще з вокзалу бігли порядно, але все таки в церкві були, так як має бути, а часом здавалось навіть, що все по старому і що ми не на чужині […] Сегодня дістали поздоровлення з Галичини від своїх в трошки бадьорішім настрою, але окрім настрою нічого».4
Доля родини Грушевських складалася по різному та незважаючи на життєві обставини, де б не були Михайло, Марія та Катерина, вони знаходили можливість написати рідним та друзям щемливі, сімейні привітання на листівках: “Христос воскрес, дорогі! Сердечно здоровимо Вас. Ваші М.М.К”.
1.Вілла Грушевських у Львові по вул. Понінського, 6 (сучасна І.Франка, 154)ї
2. Михайло Грушевський. Щоденник // Український історик. – Нью-Йорк-Київ-Львів-Острог-Торонто-Париж, 2006-2007. ‒ С. 49-50.
3. Вільковська Текля Андріївна – хатня робітниця Грушевських.
4. Матяш І.Б. Катерина Грушевська. Життя і діяльність. Київ, 2004. С. 183.
